Питання: я є працівником театру. В мене виникла неприємна розмова, щодо порушення мною авторських і суміжних прав. Про авторське право мені відомо, поясніть, що таке «суміжні права»?
Відповідь: як казав відомий російський письменник Федір Достоєвський: «Краса врятує світ». Право інтелектуальної власності і є тою красою, яка потребує захисту і охорони з боку держави. Але чи є результатом творчої діяльності лише авторське право? Звичайно ж ні. Другий тип прав на інтелектуальну власність, які спрямовані забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів називаються суміжними правами. Надзвичайно важливою на сьогодні є обізнаність пересічного громадянина у цій царині права, адже у сучасному інформаційному світі ми щодня стикаємось із певними даними, які, в результаті, відтворюємо і самі. Тож наші юристи пояснять основні особливості, які можуть характеризувати Вас як суб’єкта суміжного права.
Перш за все, слід розуміти, що суміжне право як таке сприяє створенню творів та доведенню останніх до широкого загалу. Це невід’ємна ланка у праві інтелектуальної власності на шляху від початкового продукту, створеного автором, до безпосереднього глядача, слухача і тд. За підставами набуття цих прав їх можна розділити на дві групи: первинні та вторинні. Первинними суб’єктами суміжних прав відповідно до ст. 450 ЦК України та ст. 36 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організатор мовлення. Вторинними суб’єктами суміжних прав є спадкоємці виконавців, виробників фонограм та відеограм, правонаступники організацій мовлення та особи, яким на законних підставах передано права інтелектуальної власності щодо об’єктів суміжних прав.
Якщо з переважною більшістю суб’єктного складу суміжного права питання є зрозумілим, оскільки вони є так званими «техніками» реалізації авторського права, то на виконавцях ми б хотіли акцентувати вашу увагу. Використання сучасних технологій в процесі створення кінцевого продукту виконання пов’язано із залученням нових суб’єктів, правовий статус яких вимагає визначення та закріплення. Так, до прикладу визначення поняття «виконавець» та осіб яких можна до них віднести віднести значно різниться як у міжнародному праві(наприклад – Римська конвенція) так і у законодавстві інших держав. Тож аналізуючи дане питання в зазначеному контексті та відповідно до творчого критерію діяльності виконавців, спробуємо виокремити їх групи.
До першої групи виконавців доцільно віднести автора-виконавця твору, творчою працею якого створено як твір, так і виконання. В даному випадку такий суб’єкт є носієм всього комплексу як авторських, так і суміжних прав. Особливість його правового становища полягає і в тому, що. якщо в процесі виконання твір буде змінено, така зміна не буде вважатися порушенням авторських прав, оскільки внесення зміни до твору є особистим правом автора.
Друга група виконавців, діяльність яких пов’язана з творчою інтерпретацією твору, охоплює, в першу чергу, артистів-виконавців. Їх творчий вклад має самостійне значення, оскільки сприйняття та оцінка твору публікою відбувається через творчу діяльність виконавця. Кожен виконавець буде привносити у виконання твору щось суто своє особисте, що суттєво буде впливати як на сприйняття як твору, так і його виконання. Дана група суб’єктів суміжних прав повинна мати весь комплекс як особистих, так і майнових суміжних прав з обов’язковим додержанням ними прав авторів творів. Виконавча діяльності артистів безпосередньо пов’язана з творчістю балетмейстера-постановника, художника-постановника, режисера-постановника вистав та концертів. Доцільно було б законодавство про суміжні права доповнити вказівкою на такого суб’єкта як постановник та віднести його за правовим статусом до виконавців та визначити його основні права. Законодавство деяких країн світу стоїть саме на таких позиціях.
До третьої групи слід віднести тих виконавців, діяльність яких має незначне або не має самостійного значення для творчої інтерпретації твору. Мається на увазі дублер візуального ряду – виконавець, роль якого зводиться до заміни будь-якого виконавця в окремих епізодах, коли їх присутність є небажаною. Такі ситуації виникають, коли актор-виконавець не має відповідної спеціальної фахової підготовки. До цієї групи слід віднести і виконавця звукового дубляжу. Наприклад, роль Ніни у відомому кінофільмі «Кавказька полонянка» озвучувала не Наталія Варлей, яка грала цю роль, а Н. Румянцева. Особливості правового статусу цієї групи виконавців полягають в тому, що вони повинні не лише не порушувати прав автора твору, а й прав основних виконавців. Приклад може бути наступним: якщо на екрані виконавець демонструє засмученість, дублер не повинен виражати радість.
Таким чином, як підсумування можемо сказати, що найбільш типовим використанням суміжних прав є самі виконавці, якими досить часто є і ми самі. Тож, щоб уникнути можливих проблем у майбутньому, є сенс аналізувати свою діяльність за творчим критерієм та чітко розуміти обсяг прав у тій чи іншій ситуації.
Адвокати адвокатського об’єднання “Правовий стандарт” допоможуть Вам обрати правильну поведінку або достойно розв’язати проблеми, якщо вони виникли.
