Колегія суддів ВС у справі 910/13071/19, частково задовільнивши касаційну скаргу, роз’яснив, коли суд може втручатись у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом щодо визначення розміру гонорару.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Верховний Суд звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції.
ВС зазначив, що відповідачем не надано доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надано доказів на їх спростування.
