Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов’язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов’язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Про це зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду.

Цією постановою заяву представника позивача про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 30 тис. грн задоволено. Відповідач не погодився з таким рішенням апеляційного суду у зв’язку з тим, що позивач не надав документи на обґрунтування ринкової вартості таких послуг.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін з огляду на таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України).

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів КАС ВС зазначила, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дослідили надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу та дійшли висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов’язані саме з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та є співмірними зі складністю справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Крім того, у касаційній скарзі податковий орган не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат. Відповідач лише зазначає, що позивач не надав документи на обґрунтування ринкової вартості послуг.

Отже, Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв’язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 30 тис. грн.