Незалежно від великої кількості негативної інформації та застережень про укладені з лізинговими компаніями договори, кількість звернень громадян про повернення сплачених коштів зростає. При цьому люди найчастіше звертаються за правовою допомогою для повернення коштів, які вони сплатили за договорами: ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», ТОВ «ЛК «Автофінанс», ТОВ «Евролізинг Україна» та інш.
При цьому усі люди стверджують, що менеджери лізингових компаній називають вигідну ціну транспорту та обіцяють передати вибраний транспортний засіб через кілька днів після сплати «завдатку». А після оплати на підпис надається текст договору фінансового лізингу із зовсім іншими умовами та значно вищою ціною. Зважаючи на масовість звернень людей за захистом дивує позиція людей, які передаючи значні кошти навіть не читають умови договору. Тільки коли транспорт в обіцяний строк людина не отримує, тоді вона починає читати умови договору та звертатись до адвокатів. Виявляється, що за сплачені кошти людина не придбала транспортний засіб, а лише сплатила перші платежі та комісії за договором фінансового лізингу. При цьому умовами договору передбачено, що власником транспортного засобу стає лізингодавець, а транспорт передається людині у користування до повної сплати коштів, визначених договором. Умовами договору передбачено першочергову сплату «Комісії за організацію договору», яка становить аж 10% вартості предмету лізингу і яка не є частиною вартості транспорту, а сплачується за кілька сторінок паперу. Для виникнення права на отримання транспортного засобу слід додатково оплатити «Авансовий внесок» (50% вартості товару) «комісію за передачу автомобіля» (3% вартості товару). В подальшому умовами договору передбачено, що транспортний засіб передається протягом 120 робочих днів з моменту сплати «комісії за організацію договору» та «авансового платежу». При цьому, лізингодавець не доставляє техніку, а лише надає можливість її забрати у продавця. У договорі прописано, що місцем передачі товару є салон продавця або інше визначене лізиногодавцем місце. При цьому лізингодавець не несе майже ніякої відповідальності за неналежне виконання умов договору та якість, комплектність транспортного засобу.
Крім того, навіть після сплати вказаних вище платежів техніку доведеться чекати до 120 днів. А ціна транспортного засобу може збільшуватись до його фактичної передачі, про що виставляється рахунок на доплату різниці вартості товару. Після доплати вартості строк передачі товару починається з початку і так до безкінечності.
Навіть отримавши довгоочікуваний транспорт, за умовами договору Ви фактично не зможете користуватись ним. А поки не виплатите усі платежі за договором власником транспортного засобу залишатиметься лізингова компанія. Якщо Ви захочете розірвати договір та повернути сплачені кошти то у випадку розірвання Вами договору з власної ініціативи «комісія за організацію» не повертається. А з авансового платежу знімають штраф у відсотковому відношенні до сплачених сум. Таким чином, розірвавши договір на умовах, визначених у ньому, у кращому випадку особа отримує право на повернення близько половини сплачених коштів.
Єдиний вихід звертатись до суду і вимагати повернення коштів. Судами неодноразово розглядались позови до цих компаній і лише у кількох випадках суди ставали на сторону потерпілих. Більшість позовів про недійсність договору судами було відхилено через їхню безпідставність. За наявності такої негативної судової практики більшість юристів розводять руками і не бачать виходів з даної ситуації. Але кожен випадок в даних справах є індивідуальним і має свої особливості та кілька варіантів захисту.
Отже, якщо Ви твердо вирішивши звернутись до суду Вам не обійтись без хорошого адвоката, який виходячи з умов договору та свого досвіду у такого роду справах знайде підставу переконати суд повернути Вам кошти.
Звертайтесь до адвокатів нашого адвокатського об’єднання «Правовий стандарт» (м. Луцьк) і ми використовуючи свій досвід спільно знайдемо спосіб повернення вкладених Вами коштів. В усіх справах такого роду у нашого об’єднання складається позитивна судова практика за якою суди своїми рішеннями зобов’язують повертати сплачені людьми кошти.
