Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 листопада 2015 розглянув справу № 6-1124цс15 про визнання договору дарування недійсним та поверненні сторін у початковий стан.
Фабула справи полягала у наступному… У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним та повернення сторін в первісний стан, посилаючись на те, що з травня 1976 року вона зареєстрована та проживає у належному їй на праві власності житловому будинку АДРЕСА_1. Враховуючи похилий вік та стан здоров’я, відповідачка запропонувала їй, позивачці, укласти договір, за яким відповідачка зобов’язалася доглядати за нею, а після її, позивачки, смерті належний їй будинок перейде у власність відповідачки, після чого вони з відповідачкою відвідали нотаріуса та уклали договір. З моменту укладання договору їх відносини почали погіршуватися, відповідачка постійно була чимось незадоволена, кричала на неї, а згодом почала бити. Не витримавши побиття, 9 січня 2014 року позивачка звернулася із заявою до Ленінського РВ в Дніпропетровській області про вчинення кримінального правопорушення. 04 липня 2014 року після чергового побиття, наряд міліції вже викликала її невістка ОСОБА_4 З метою розірвання договору довічного утримання вона звернулася за правовою допомогою та з відповіді на адвокатський запит довідалася, що будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності на підставі договору дарування за іншою особою. Позивачка просила визнати недійсним договір дарування зазначеного вище будинку, укладений нею 27 жовтня 2009 року з ОСОБА_2, та повернути сторони в первісний стан.
Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, однак при розгляді справи ВСУ була сформульована наступна правова позиція.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
При вирішенні справи судам необхідно встановити чи продовжує проживати позивач у спірному будинку, чи відбулася фактична передача будинку згідно умов договору дарування (зокрема передача ключів), чи здійснює позивачка особисто оплату комунальних послуг. З’ясування зазначених обставин та їх належна оцінка мають значення для вирішення питання про те, чи дійсно позивач мала на меті безоплатну передачу відповідачу свого будинку у власність на противагу її тверджень про те, що спірний будинок є її єдиним місцем проживання.
