Велика Палата Верховного Суду роз’яснила, що критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб’єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, повинні розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов’язані між собою і від рішення одного з них залежить вирішення інших вимог.
Загальні суди розглянули позов кредитора-юрособи до юрособи-боржника та фізособи-поручителя, які несли солідарну відповідальність за кредитним договором. Постанова по справі № 569/2749/15-ц винесена 30 травня 2018 року.
Велика Палата вирішила, що спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки його вирішення за правилами господарського процесу в частині позовних вимог до боржника – юридичної особі, а за правилами цивільного судочинства – в частині позовних вимог до поручителя, який є фізичною особою і несе солідарну з боржником відповідальність, порушує принцип повноти, всебічності та об’єктивності з’ясування обставин справи, оскільки дослідження тих же самих предмета і підстав позову буде здійснюватися судами різних юрисдикцій.
Велика Палата вважає, що захист прав кредитора за його позовом до боржника і поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованою і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз’єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов’язання в залежності від суб’єктного складу останнього.
