Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу повнолітні діти зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Суди розглядали справу за позовом батька до дочки про стягнення аліментів на його утримання.
Позивач зазначав, що отримує мінімальну пенсію, за яку і купує одяг, продукти, ліки і т. Д., При цьому дочка не підтримує з ним стосунки і не допомагає матеріально.
Відповідачка посилалася на те, що не працює і не має постійного джерела доходу, також хворіє. Після розлучення позивача з матір’ю суд виносив рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки, але її мати дане рішення суду до виконання не пред’являла і ніяких аліментів не отримувала.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, виходив з того, що позивач отримує соціальне забезпечення від держави в достатньому розмірі, оскільки розмір його пенсії – 1253,16 грн, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого державою на 1 січня 2017 року.
ВССУ, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що при вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що право батьків на утримання, якому кореспондує обов’язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов:
1) непрацездатність батьків (досягнення пенсійного віку або інвалідність);
2) наявність у них потреби в матеріальній допомозі.
Цей обов’язок не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Також ВССУ роз’яснив, що необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. Суд повинен враховувати отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, яке може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не тягне виникнення у дітей обов’язки їх утримувати і не говорить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги.
Відповідне визначення у справі № 555/664/15-ц Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняв 8 листопада 2017 року.
