Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 905/1227/17 відступила від правової позиції ВСУ 2015 року, висловленої в справі №918/144/15 про неможливість визнання недійсним договору оренди, який сторони розірвали, а майно повернули, оскільки предмет спору припинив існування. У постанові від 27 листопада міститься висновок про застосування норм права наступного змісту:
Відповідно до положень цивільного та господарського законодавства розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.
Відповідно до частини четвертої ст.61 Закону “Про освіту” (в редакції, чинній на час укладення договору оренди спірних приміщень ліцею фірмі для виробничих потреб) майно навчальних закладів може використовуватися як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень. Однак оренда приміщень, які тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов’язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють в навчальному закладі. Таким чином, розірвання виконаного договору не позбавляє сторону права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.
Також суд звернув увагу, що чинне законодавство не передбачає можливість визнання недійсною правової угоди на майбутнє, як це зробив апеляційний суд, зазначивши, що договір визнається недійсним з моменту вступу в законну силу відповідним рішенням суду.
При цьому, судді Ситник, Британчук, Лященко та Прокопенко виклали окрему думку у справі, оскільки вважають, що відступати від позиції ВСУ не було підстав. Зокрема, судді відзначили, що відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідносини між сторонами, а припинення провадження у справі – це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв’язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов’язує неможливість судового розгляду.
